Рікою, рікою, рікою
в мене впадала.
Чужою, чужою, чужою
чомусь ти стала.
Кохала, кохала, кохала
і все зав’яло.
Не знала, не знала, не знала,
що все пропало.
Ти вже чужа, і на душі печаль.
Ти не моя, на жаль
тебе я відпускаю.
Ти вже чужа
розірвана струна.
Між нами обома
нічого вже немає.
Згадаю, згадаю, згадаю
і пробирає.
Навіщо, навіщо, навіщо
ми так страждаєм?
Зів’яло, зав’яло, зів’яло
зелене листя.
Дарує, дарує вже інший
тобі намисто.
Ти вже чужа, і на душі печаль.
Ти не моя, на жаль
тебе я відпускаю.
Ти вже чужа
розірвана струна.
Між нами обома
нічого вже немає.