А я вийду в поле
Стану вітром вольним
Знаю силу правди, знаю смак поразки
Та душа жива, хоч давно брела
І життя рубало мене без підказки
Я стояв, як камінь, не схилив чола
А я вийду в поле
Стану вітром вольним
Та на повні груди
Щоб не чули люди
Ах, болить душа
Болить не спіша
Болить потихеньку
Моє серденько
Моє серденько...
І не раз я падав — та вставав від болю
Сивина на скронях — це як оберіг
Розривали вітри на широкім полі
Був на дні не раз, але честь зберіг
А я вийду в поле
Стану вітром вольним
Та на повні груди
Щоб не чули люди
Ах, болить душа
Болить не спіша
Болить потихеньку
Моє серденько
А я вийду в поле
Стану вітром вольним
Та на повні груди
А я вийду в поле
Стану вітром вольним
Та на повні груди
Щоб не чули люди
Ах, болить душа
Болить не спіша
Болить потихеньку
Моє серденько