Я кричу в тишину чи чуєш? чи чуєш?
В безмежжі темряви лиш ти існуєш
Та чи насправді ти любиш
Бо якщо ні, чому ж рятуєш, рятуєш
Пам’ять ріже, наче з скла
Залишає шрами
Між словами й тишею
Розчиняю плани
Я би втік, та не втечу
Ти в мені назавжди
Мов примара що веде
У безкраї пастки
Чую голос твій я завжди
В сутінках печалі
Твої сльози із кришталі
В темряві розтали
Поцілуй мене вустами
Забудь усі жалі
Бо коли ти поруч мила
Тону в тобі завжди
Твоє ім’я в мені, мов ранкова тиша
Його несу собі, напевно, вже до кінця
В очах твоїх, тепла, шукаю я спасіння
Без тебе весь цей світ втрачає все значіння
У твоїх обіймах, страх мій розпливеться
Хоч хотів втекти, але усе дарма
Скільки б не ховався, пам’ять не минеться
Бо чую твій шепіт досі я мила
Тільки моє серце, в твоїх руках б’ється
Розтрощи його, якщо сильно бажа
Пробував забути, та все не вдається
Тому повернусь сюди я кожен раз
Лише ім’я прокажи
Чую голос твій я завжди
В сутінках печалі
Твої сльози із кришталі
В темряві розтали
Поцілуй мене вустами
Забудь усі жалі
Бо коли ти поруч мила
Тону в тобі завжди
Чую голос твій я завжди
В сутінках печалі
Твої сльози із кришталі
В темряві розтали