Я не знав, що колись у житті
Я ось так покохаю
Лиш гадав, що цей сон міражі
І що так не буває
Наші зустрічі — лиш у вісні
Так, це все, що я маю
І шкода, що прокинувшись знов
Я це не забуваю
Я на інших не дивився, ні
І для мене ти завжди одна
Я в тобі побачив цілий світ
І не бачив взагалі ні дна
І тепер можу тебе знайти
Мабуть тільки у своїх рядках
Я для тебе назавжди лишусь
Сіллю на губах
А знай, що рани в мені
Рани в мені це винятково
Твій почерк, раз у житті
Покохав так, що мабуть більше
Не хочу, рани в мені
Тобі цілий сад із троянд
Ти розквітай і люби
Наше кохання злий жарт
Знай, що рани в мені
Рани в мені це винятково
Твій почерк, раз у житті
Покохав так, що мабуть більше
Не хочу, рани в мені
Тобі цілий сад із троянд
Ти розквітай і люби
Наше кохання злий жарт
Я думав закінчиться нарешті цей шторм
Шукав із пастки виходи та не знайшов
Поганий цей урок — твоя хімія
Ти мій особистий кілер з присмаком Кіліан
Тебе забути це іспит
Та я мабуть ще не спробував
Але є любов це хвороба
Що стала невиліковной
Тобі насниться
Як я вкривав тебе теплою ковдрою
Ну що ж вітаю мабуть
Ти стала холоднокровною
Рани-рани на серці від ножа
Що це карма? Чі це просто якийсь жарт
Я не мав тобі писати тож дарма
Чекати «Шантарам» де нас нема
Знай, що мої слова це біль
Ти читаєш між рядків в лапках
Я для тебе назавжди лишусь
Сіллю на губах
А знай, що рани в мені
Рани в мені це винятково
Твій почерк, раз у житті
Покохав так, що мабуть більше
Не хочу, рани в мені
Тобі цілий сад із троянд
Ти розквітай і люби
Наше кохання злий жарт
Знай, що рани в мені
Рани в мені це винятково
Твій почерк, раз у житті
Покохав так, що мабуть більше
Не хочу, рани в мені
Тобі цілий сад із троянд
Ти розквітай і люби
Наше кохання злий жарт