Як дитиною, бувало,
Упаду собі на лихо,
То хоч в серце біль доходив,
Я собі вставала тихо.
«Що, болить?» – мене питали,
Але я не признавалась
Я була малою горда,
Щоб не плакать, я сміялась.
Я була малою горда,
Щоб не плакать, я сміялась.
А тепер, коли для мене
Жартом злим кінчиться драма
І от-от зірватись має
Гостра, злобна епіграма,
Безпощадній зброї сміху
Я боюся піддаватись,
І, забувши давню гордість,
Плачу я, щоб не сміятись.
«Що, болить?» – мене питали,
Але я не признавалась
Я була малою горда,
Щоб не плакать, я сміялась.
Я була малою горда,
Щоб не плакать, я сміялась.
«Що, болить?» – мене питали,
Але я не признавалась
Я була малою горда,
Щоб не плакать, я сміялась.
Я була малою горда,
Щоб не плакать, я сміялась.
Щоб не плакать, я сміялась.