Не жди, що хтось засіє поле
До тебе щастя приведе
Збудуй свій дім і власну долю
І не згуби себе ніде
Люби до краплі, до останку
Народжуй хліб, не словеса
І будь як жайвір на світанку
Що дзвонить, дзвонить в небеса
Безсрібники в душі
Я вас не прокляну ніколи
Безсрібники в душі
Вам не збагнуть найвищу суть
Що можна бідним буть
В кишенях маючи мільйони
Безсрібники в душі
Вас на олтар не понесуть
Бува, що сльози аж у горлі
Й душа немов безвітру стяг
Але хто йде, той бачить зорі
Але хто йде, здолає шлях
Не жди, що хтось засіє поле
Й до тебе щастя приведе
Збудуй свій дім і власну долю
І не згуби себе ніде
Безсрібники в душі
Я вас не прокляну ніколи
Безсрібники в душі
Вам не збагнуть найвищу суть
Що можна бідним буть
В кишенях маючи мільйони
Безсрібники в душі
Вас на олтар не понесуть
Безсрібники в душі
Я вас не прокляну ніколи
Безсрібники в душі
Вам не збагнуть найвищу суть
Що можна бідним буть
В кишенях маючи мільйони
Безсрібники в душі
Вас на олтар не понесуть
Безсрібники в душі
Вас на олтар не понесуть