Ми з тобою схожі, і несхожі
Наче небо, небо і земля
Розлюбити ж я тебе не зможу
Через відстань я кличу: "Ти моя!"
Я надію давню виллю в очі тихі, зачаровані
Подаруй кохання хвилю з ніжної своєї повені!
Ти дощем небесним вмита і піснями стоголосими
Синя квітка мого літа, білий цвіт моєї осені!
Я скажу тобі, признаюсь знову
Богові подякуєм за те
Маєм двох сердець ласкаву змову
А все інше, а все інше — то пусте
Я надію давню виллю в очі тихі, зачаровані
Подаруй кохання хвилю з ніжної своєї повені!
Ти дощем небесним вмита і піснями стоголосими
Синя квітка мого літа, білий цвіт моєї осені!
Ми з тобою схожі, і несхожі
Наче поле й небо — синій плес
Але небо без землі не може
І земля ніяк не може без небес!
Я надію давню виллю в очі тихі, зачаровані
Подаруй кохання хвилю з ніжної своєї повені!
Ти дощем небесним вмита і піснями стоголосими
Синя квітка мого літа, білий цвіт моєї осені!
Синя квітка мого літа, білий цвіт моєї осені!