Розмалюю день блакитним цвітом
Кольором замріяних очей
Засвічу зорю над білим світом
Що не гріє, а вогнем пече
Простелю шовки із трав невкіс
Хай на отчий приведуть поріг
Слово ніжне притулю до пісні
І сльозу, бо стриматись не зміг
Це од віку моє
Наче соняшник батьківська хата,
Де зозуля кує
І з причілку духмяниться м'ята.
Це до віку моє
Об каміння життя не зітреться,
Бо старе джерело не всихає а б'є
І струмує до спраглого серця
Бо старе джерело не всихає а б'є
І струмує до спраглого серця
Наберу роси в тримкі долоні
Щоб відчути свіжість весняну
Вечорові виблиски червоні
Я собі на плечі одягну
Три вітри складу журбі під крила
Хай летить, до нас не поверта
Рідна земле, дай своєї сили
Що стебло здіймає у житах
Це од віку моє
Наче соняшник батьківська хата,
Де зозуля кує
І з причілку духмяниться м'ята.
Це до віку моє
Об каміння життя не зітреться,
Бо старе джерело не всихає а б'є
І струмує до спраглого серця
Бо старе джерело не всихає а б'є
І струмує до спраглого серця
Це од віку моє
Наче соняшник батьківська хата,
Де зозуля кує
І з причілку духмяниться м'ята.
Це до віку моє
Об каміння життя не зітреться,
Бо старе джерело не всихає а б'є
І струмує до спраглого серця
Бо старе джерело не всихає а б'є
І струмує до спраглого серця