Помирає скрипаль, а до рук його тулиться скрипка
Дотикається рук, та німіють скорботно вони
Мов не бачить ніхто, що смичок перетруджений випав
І що журиться скрипка, чотири печальних струни
Дайте голосу їй, бо вона і дружина й родина
Все, що втратив скрипаль, і все те, що здобув у житті
Бо витає над ним його співу пора лебедина
А без нього не міг і в найтяжчій своїй самоті
Дайте голосу їй, бо прощається скрипка журливо
І прихилить крило, передчасно посивіла даль
Дайте голосу їй, хай залишиться музики диво
Може легшою буде вже остання для нього печаль
Помирає скрипаль, а до рук його тулиться скрипка
Дотикається рук, та німіють скорботно вони
Мов не бачить ніхто, що смичок перетруджений випав
І що журиться скрипка, чотири печальних струни
Помирає скрипаль, але музика його вічна