Розкажи мя, полонино, де живе моя дівчина
Та єдина, що кохаю, і для неї я співаю?
Вона в світі, і вродлива, і весела, і щаслива!
В неї очі сині-сині, мов волошки в полонині
Покохай мене, гуцулко, файно покохай
Щоби знову повернутись в твій чарівний край
Край смерек, де шум потоків весело дзвенить
Де зірки ласкають гори в місячну блакить!
Покохай мене, гуцулко, файно покохай
Щоби знову повернутись в твій чарівний край
Край смерек, де шум потоків весело дзвенить
Де зірки ласкають гори в місячну блакить!
Йди, легеню, по стежині, там зустрінеш ти дівчину
Як вона тя покохає — в небі сонце засіяє
Як не знайдеш ти дівчину, вірю, гори не покинеш
Будеш з нами зимувати, щоб весною заспівати!
Покохай мене, гуцулко, файно покохай
Щоби знову повернутись в твій чарівний край
Край смерек, де шум потоків весело дзвенить
Де зірки ласкають гори в місячну блакить!
Покохай мене, гуцулко, файно покохай
Щоби знову повернутись в твій чарівний край
Край смерек, де шум потоків весело дзвенить
Де зірки ласкають гори в місячну блакить!
Покохай мене, гуцулко, файно покохай
Щоби знову повернутись в твій чарівний край
Край смерек, де шум потоків весело дзвенить
Де зірки ласкають гори в місячну блакить!
Покохай мене, гуцулко, файно покохай
Щоби знову повернутись в твій чарівний край
Край смерек, де шум потоків весело дзвенить
Де зірки ласкають гори в місячну блакить!