Жінка-Осінь, красива і грайлива,
Крізь вікна, щиро, всміхається мені,
Золотокоса, мудра і зваблива,
Вона щоночі, приходила у сні.
Ця Жінка-Осінь, серце полонила,
Запала в душу, з розуму звела,
Вона зі мною, завжди, мило говорила,
Її кохання - Амурова стріла.
Вона малює пензлем небокраї,
Червоні зорі сипле у садах.
Її обійми — наче дивні чари,
Що залишають спокій на устах.
Ця Жінка-Осінь, серце полонила,
Запала в душу, з розуму звела,
Вона зі мною, завжди, мило говорила,
Її кохання - Амурова стріла.
Її слова — мов шепіт тихий в полі,
Де листя вальсить у осінніх снах.
Вона відкрила рай у моїй долі,
І серце гріє ніжністю в очах.
Ця Жінка-Осінь, серце полонила,
Запала в душу, з розуму звела,
Вона зі мною, завжди, мило говорила,
Її кохання - Амурова стріла.