Якщо від тебе хтось іде, ти відпусти!
Ніщо не вдієш, не врятуєш.
Вже шлях той пройдений, вже спалені мости,
Ти їх навряд чи відбудуєш.
Ти відпусти людину й помолись,
І побажай здоров'я й щастя.
Якщо й любов була колись,
Вернуть її скоріш за все - не вдасться.
Ти відпусти, як любиш - відпусти!
У клітці пташку не втримати.
Ти відпусти і серце не щеми,
Бо не в полоні нам кохати.
Ти не тягни за нею, не тримай,
Бо знаєш — крила не зламати.
Коли любов — це воля й злет,
Потрібно відпустити й не страждати.
Буде боліти рана, ти це знай.
Душа не буде швидко заживати.
Якщо людина йде, то - відпускай.
Любити, значить - відпускати.
І не важливо, як буде навздогін,
Адже нічого ти не зміниш всеодно.
Ти відпусти, поки немає стін,
Ти відпусти і не тягни на дно!
Ти відпусти, як любиш - відпусти!
У клітці пташку не втримати.
Ти відпусти і серце не щеми,
Бо не в полоні нам кохати.
Ти не тягни за нею, не тримай,
Бо знаєш — крила не зламати.
Коли любов — це воля й злет,
Потрібно відпустити й не страждати.
Бо там, попереду, чекає
На тебе новий, світлий шлях.
Десь хтось також замріяно сумує,
Тримаючи надію в снах.
І буде знову радість і тепло,
І зустріч, що зігріє враз.
Ти відпускаєш, але ж на добро,
Бо все, що має бути, буде у свій час!
Ти відпусти, як любиш - відпусти
У клітці пташку не втримати.
Ти відпусти і серце не щеми,
Бо не в полоні нам кохати.
Ти не тягни за нею, не тримай,
Бо знаєш — крила не зламати.
Коли любов — це воля й злет,
Потрібно відпустити й не страждати.