Згадай наше літо, як сонце торкалось долоні,
Як ми милувались красою карпатського краю,
Як спів солов’їний лунав серед тиші в безсонні,
І серце від щастя палким почуттям розцвітало.
Ти в серці моїм, у мріях і в снах,
Ніколи мені не забути
Усмішку твою і вогник в очах,
Що гріє мене в час розлуки.
Ти в серці моїм назавжди.
Так хочеться знову пройтися з тобою, кохана,
По стежці, устеленій листям осіннього саду,
Триматись за руку і бути в обіймах до рання,
Під зоряним сяйвом, у місячну ніч листопаду.
Ти в серці моїм, у мріях і в снах,
Ніколи мені не забути
Усмішку твою і вогник в очах,
Що гріє мене в час розлуки.
Ти в серці моїм назавжди.
Нехай пролітають роки у тривожному світі,
Та пам’ять про зустрічі наші я завжди беріг.
Твої карі очі — немов найяскравіші квіти,
Вони моє сонце, вони мій святий оберіг.
Ти в серці моїм, у мріях і в снах,
Ніколи мені не забути
Усмішку твою і вогник в очах,
Що гріє мене в час розлуки.
Ти в серці моїм назавжди.